ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА СЕРЕД ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

                

Види соціальної профілактики насильства

Визначають такі основні види соціальної профілактики насильства у молодіжному середовищі: первинна, вторинна та третинна. Кожний з видів профілактики має свої особливості.
До первинної соціальної профілактики насильства відноситься формування активного стилю життя, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів особистості. Профілактична робота тут носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від маніпуляції.
Первинна соціальна профілактика насильства серед дітей та учнівської молоді може бути проведена шляхом включення цієї проблеми в плани виховної роботи навчальних закладів як компонент профілактики негативних явищ в учнівському середовищі (проведення тематичних класних годин).
Вторинна соціальна профілактика насильства є груповою. Метою цього виду профілактики є зміна ризикованої малоадаптивної поведінки на адаптивну. У результаті цієї профілактики передбачається зміна ставлення особистості до себе та оточуючих, навчання навичкам поведінки в ситуаціях, які можуть призвести до насильства.
Вторинна соціальна профілактика насильства може проводитися шляхом розроблення та проведення тренінгів для дітей підліткового віку та учнівської молоді з проблем насильства.
Третинна соціальна профілактика спрямована на інтегрування в соціальне середовище осіб, які потерпіли від насильства. Третинна профілактика передбачає виявлення причин та особливостей поведінки молодої особи, які призвели до виникнення проблеми. Тобто, як бачимо, цей вид профілактики проводиться на особистісному рівні. Важливо, щоб цю роботу вів фахівець психологічної служби школи.

Просвітницька робота серед учнів

Одним із найважливіших напрямів профілактичної діяльності, спрямованої на протидію насильству в умовах навчального закладу, є просвітницька робота серед дітей та учнівської молоді.
Просвітницьку роботу проводять, як правило, фахівці психологічної служби навчального закладу (практичні психологи, соціальні педагоги) у взаємодії з адміністрацією та класними керівниками учнівських колективів.
Фахівці визначають такі основні форми просвітницької роботи щодо попередження насильства:
— лекційна робота;
— організація конкурсів, фестивалів, акцій;
— організація клубів з правових знань;
— лекторії (кіно, відео) правових знань;
— організація на базі навчального закладу консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, юриста, де можна провести зустрічі з працівниками правоохоронних органів.
Слід зауважити, робота з роз’яснення та вивчення чинного законодавства, міжнародних актів проводиться з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей дітей та учнівської молоді.
Колективні форми й методи навчально-виховної роботи (міні-лекції, бесіди, диспути, усні журнали, кінолекторії та ін.) охоплюють одночасно велику кількість підлітків та молоді, сприяють створенню їхнього позитивного настрою.
Проведення профілактичних заходів щодо насильства серед дітей та учнівської молоді сприяє формуванню правосвідомості та правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиває активність, самостійність, творчість, створює умови для самореалізації особистості учня.

Напрями діяльності з дітьми з проявами агресивної поведінки

На думку фахівців, у роботі з дітьми з проявами агресивної поведінки педагогічну діяльність треба спрямовувати на:
— корекцію взаємовідносин з оточуючими;
— подолання егоцентризму (характерної риси агресорів);
— розвиток стійкого і виразного інтересу до якого-небудь виду діяльності;
— виховання вольових рис характеру (уміння доводити справу до кінця, досягати поставленої мети, уміння стримувати себе, зокрема в конфліктній ситуації);
— тренування уваги, спокою, терпіння (рекомендовано в таких випадках: конструювання, моделювання, випалювання, різьба по дереву, витинання, вишивання).
Не слід дітям із вираженою агресивністю доручати керівництво однолітками чи молодшими дітьми — це може спровокувати прояви жорстокості. Так званих агресорів треба вчити аналізувати свої почуття і почуття інших людей, також вчити з розумінням ставитися до індивідуальних відмінностей у різних людей, вчити справлятися з міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом.

Профілактична робота з педагогічним колективом

Одночасно робота з профілактики насильства повинна проводитися з педагогічними працівниками та батьківською громадськістю.
Для роботи з педагогічним колективом практичним психологам навчального закладу необхідно брати участь у роботі тематичних педагогічних нарад, на яких робити повідомлення про інноваційні технології навчально-виховного процесу, інтегруванняв педагогічну практику останніх досягнень педагогіки та психології з питань навчання та виховання учнів різних вікових категорій, проводити психологічний супровід молодих вчителів, а також роботу з профілактики емоційного вигорання.

Профілактична робота з батьківською громадськістю

Серед форм насильства, які трапляються у навчальних закладах, переважають такі:
— образи, приниження, використання образливих прізвиськ, бойкот;
— побиття, копняки, запотиличники, неприємні дотики до тіла;
— псування майна іншої особи,
— позбавлення їжі та грошей.

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей

Робота з батьківською громадськістю передбачає використання як просвітницьких форм і методів роботи, так і практичних занять. Розглянемо основні форми роботи з батьками.
1. Батьківські збори — робота з колективом батьків. Це форма організації спільної діяльності батьків, учителів, практичного психолога та соціального педагога, яка передбачає їх спілкування щоб, обговорити актуальні питання навчання і виховання, ухвалення рішень.
2. Консультації — форма роботи з батьками, яка передбачає надання фахівцями психологічної служби допомоги батькам з різних проблем родинного виховання.
3. Педагогічний консиліум — форма спілкування учнів, учителів, фахівців психологічної служби навчального закладу та батьків, метою якої є: цілісне, різнобічне вивчення особистості учня, вироблення єдиної педагогічної позиції; визначення головних напрямів удосконалення виховного процесу зусиллями вчителів, батьків, самого учня; тренінги спілкування, методики оволодіння аутотренінгом.
4. Лекція — послідовний монологічний виклад узагальнених знань. Види лекцій: лекція-інструктаж, лекція-показ, лекція-репортаж, науково-популярна.
5. Семінар — активна форма просвіти батьків. Передбачає попередню самостійну роботу батьків і вчителів з вивчення літератури, підготовка виступів, доповідей, тез, запитань. Практичний психолог заздалегідь оголошує тему семінару; після виступів здійснюється обмін думками.

Механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу
у разі виявлення випадку жорстокого поводження дітей

Найчастіше насильство до дітей чинять:
— інші діти (95%), батьки (68%) та дорослі, які працюють із дітьми (39%);
— від 24% до 37% дітей зазнають насильства вдома, на вулиці, у школі.
Частота випадків насильства варіює від практично щоденного до декількох разів на місяць

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської Київської та Черкаської областей

За дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх у навчальному закладі відповідальність несе керівник навчального закладу. Тому в кожному навчальному закладі повинно бути проведено оцінювання службових приміщень (роздягальні, душові кабінки, туалетні кімнати) та шкільного подвір’я на предмет небезпеки (Тобто переглянути, у яких з них діти та підлітки можуть бути ізольованими та травмованими.)
З метою профілактики випадків насильства необхідно посилити контроль за чергуванням вчителів на перервах. Адже учні всіх вікових категорій не повинні залишатися без нагляду дорослих.
Варто також розробити внутрішньо-шкільний механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу з виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми та реагування на них. Нижче ми пропонуємо алгоритм дій працівників навчального закладу освіти (розроблено С. Буровим — експертом з прав людини) у разі виявлення факту насильства над дитиною.

Алгоритм дій працівника навчального закладу
у разі виявлення випадку насильства над дитиною

1. У випадках, коли ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, інших працівників навчального закладу або інших осіб), ваші дії:
Повідомити про це в усній чи письмовій формі адміністрацію навчального закладу.
Самостійно письмово повідомити про це територіальний підрозділ служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
Самостійно повідомити про виявлений факт жорстокого поводження з дитиною кримінальну міліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.
2. У випадках, коли до вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею, ваші дії:
Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до адміністрації навчального закладу;
Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до територіального підрозділу служби у справах дітей;
Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до органів внутрішніх справ;
Повідомити про це в усній чи письмовій формі від свого імені вказані (перераховані) вище органи.
3. У випадках, коли ви стали свідком жорстокого поводження з дитиною, ваші дії:
Якомога швидше повідомити про цей факт адміністрацію навчального закладу;
Одночасно повідомити територіальний підрозділ служби у справах дітей та міліцію.

Дії адміністрації навчального закладу
у разі отримання повідомлення
про жорстоке поводження з дитиною

Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі
— 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років;
— 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12-14 років;
— 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15-16 років.

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей

У разі звернення дитини, її батьків (осіб, які їх замінюють) або працівника навчального закладу до представника адміністрації навчального закладу щодо жорстокого поводження з нею адміністратор зобов’язаний, якщо звернення (повідомлення) усне, оформити це повідомлення письмово, зазначивши, від кого та коли (дата, час) воно отримано. Звернення має бути оформлене належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання; письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Необхідно терміново (протягом однієї доби) передати цей документ до територіального підрозділу Служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
Служба у справах дітей має належним чином зареєструвати це повідомлення відповідно до вимог законодавства України.

Чого не слід робити

За жодних умов не треба замовчувати виявлені факти жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози вчинення насильства над нею. По-перше, нехтування проблемою призводить до погіршення ситуації та може вилитися в набагато гірші наслідки. По-друге, навчальний заклад несе відповідальність за дотримання норм законодавства щодо захисту прав дитини, а тому керівник навчального закладу може притягнути педагогічних працівників у зв’язку з порушенням правових норм навчально-виховного процесу до дисциплінарної відповідальності.
Також не слід намагатися самотужки вирішити проблему. Це може призвести до порушення законодавства та може бути небезпечним. Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, до яких було передано звернення чи повідомлення.
Законодавством передбачено інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення), а також у самому зверненні може бути зазначено, що заявник бажає бути поінформованим про подальший перебіг справи, бути присутнім під час розгляду звернення).

Рекомендації щодо організації роботи
з попередження насильства серед неповнолітніх

У навчальному закладі необхідно розробити план дій з профілактики насильства серед неповнолітніх та запровадити систему постійного відслідковування випадків насильства серед дітей та учнівської молоді, виявлення дітей-агресорів.
Фахівці психологічної служби повинні організувати системну роботу з вторинного та третинного видів профілактики з дітьми, що мають схильність до насильства. За необхідності залучати до цієї роботи фахівців Служби у справах дітей та правоохоронних органів.
Важливо не залишати поза увагою батьків таких дітей. Також потрібна робота з класними колективами, яка має плануватися і реалізовуватися згідно із загальною програмою надання соціально— педагогічної та психологічної допомоги дитині-агресору та дітям, які постраждали від його дій.
Робота психологічної служби навчального закладу з попередження насильства серед дітей та учнівської молоді повинна бути спрямована на
— проведення заходів з профілактики негативних звичок, жорстокої та протиправної поведінки серед неповнолітніх;
— здійснення, спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціального інспектування сімей, у яких батьки схильні до недбалого ставлення до дітей;
— створення на базі навчальних закладів консультативних пунктів для учнів, батьків та вчителів, де можна отримати консультацію психолога, соціального педагога та юриста;
— проведення групових тренінгів та індивідуальної роботи з молоддю у наданні допомоги для вирішення особистих проблем;
— наповнення змістом з урахуванням останніх досягнень у педагогіці та психології просвітницької роботи (проведення виховних годин), спрямованої на корекцію та розвиток ціннісних орієнтацій учнів;
— активніше залучення батьків до профілактичної роботи з дітьми. Через батьків можна доносити до дітей інформацію про загальні способи попередження ситуацій насильства та наявні форми допомоги, яку дитина може отримати на базі школи. Це особливо стосується дітей молодшого віку;
Не слід дітям із вираженою агресивністю доручати керівництво однолітками чи молодшими дітьми — це може спровокувати прояви жорстокості.
— надання більшої уваги статеворольовому вихованню дітей, зокрема через вираження особистісних симпатій.
Однією з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства у навчальному закладі, може бути шкільна медіація — вирішення конфліктних ситуацій примиренням сторін через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.

Батькам...вчителям про Насильство в сім’ї

Поради щодо попередження насильства в сім’ї

Не дозволяйте себе принижувати
Результати досліджень показують, що більше ніж 93% жінок — жертв фізичного насильства, тривалий час дозволяли кривдити себе словами. Тобто спочатку жертва потерпає від психологічного насильства, а потім відбувається фізичне насильство.
Не дозволяйте себе ображати, принижувати з початку стосунків, не дозволяйте по відношенню до себе дій, які можуть привести до насильства.
Правильно оцінюйте ситуацію
Сімейні конфлікти здійснюються в замкнутому просторі будинку чи квартири, де немає можливості зовнішнього втручання. У разі загрози конфлікту треба вийти з дому — конфлікт на людях, як правило, стає менш напруженим.
Якщо виникає загроза конфлікту (і як наслідок — насильства), спробуйте запросити людину, яка зменшить напруження, — наприклад, родича. Але не слід використовувати в ролі громовідводу дітей. Бережіть їх нервову систему і не провокуйте насильства по відношенню до дітей.
Не провокуйте конфлікти
Статистика свідчить, що більш ніж 60% убивств і тяжких тілесних ушкоджень здійснюються на побутовому грунті, тобто є наслідком імпульсивних, а не спланованих дій.
Якщо відомо, що один із членів сім’ї негативно реагує на якісь дії (наприклад, уживання вами алкоголю, запізнення, контакти з певними особами та ін.), не провокуйте конфлікти і як наслідок — і потенційне насильство.
Якщо ж ви бажаєте примусити чоловіка ревнувати, злитися та інше — ви провокуєте негативне ставлення до вас, конфлікт і потенційне насильство.
Будьте особливо обережними з п’яними
Значну частину насильств по відношенню до жінок здійснюють п’яні чоловіки. Дуже часто у п’яному стані агресивними стають цілком неконфліктні люди. Якщо ви бачите, що чоловік перебуває у стані сп’яніння, не з’ясовуйте з ним стосунків, не реагуйте на його провокації та намагайтесь заспокоїти його, не робіть різких зауважень.
Якщо зупинити конфлікт не вдається, спробуйте залишити приміщення: вийдіть в іншу кімнату, до сусідів, на вулицю.
Існують загальні ознаки чоловіків,
схильних до насильства:
• агресивність по відношенню до дітей,
•агресивність по відношенню до домашніх тварин,
•впевненість у тому, що тільки чоловік «хазяїн у домі»,
•грубощі по відношенню до жінок,
•неусвідомлене ставлення до серйозності покарання за здійснення насильства,
•патологічні ревнощі,
•перекладання провини за свої дії на інших,
•погрози самогубства у випадку розриву відносин із жінкою.
Якщо випадки насильства вже мали місце
В такому випадку жінка має бути готова протистояти наступним актам насильства. Для цього слід:
•продумати дії на випадок повторного насильства,
•розказати про насильство тим, хто може допомогти,
•визначити місце, куди можна піти у випадку загрози насильства,
•домовитися із сусідами, щоб вони викликали міліцію, якщо почують крики з квартири,
•у безпечному, але доступному місці заховати документи, певну суму грошей, книжку з номерами телефонів, інші важливі папери, певний одяг та необхідні ліки,
•унеможливити доступ до інформації про місце перебування потерпілої,
•знищити всі можливості знайти потерпілу,
•визначити, що саме з цінних речей слід забрати з дому,
•заздалегідь знайти номери телефонів місцевих служб, які можуть надати необхідну підтримку.
Насильник повинен знати,
що обов’язково буде покараний
Чоловік, який потенційно може здійснити насильницькі дії, повинен знати, що він обов’язково буде покараний. Можна повісити на видному місці списки телефонів служб невідкладної допомоги: швидкої допомоги, міліції та ін. Серед номерів телефонів повинен бути телефон дільничного міліціонера чи інспектора кримінальної міліції у справах дітей, яким необхідно дзвонити в разі домашнього насильства.

Національна «гаряча лінія»
з питань запобігання насильству та захисту прав дітей
0 800 500 33 5 (безкоштовно),
386 (з мобільного МТС, «Київстар» безкоштовно).

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДОМ.

 Що ви знаєте про ВІЛ/СНІД?

Однією з найгостріших проблем сучасності, що переросла своє суто медичне та національне значення і набула ознак глобальності, є проблема поширення ВІЛ/СНІДу. СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), яке пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.

Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Протягом двох місяців хворий помер. Насьогодні за одну добу у світі заражується цією хворобою чотириста тисяч чоловік. Збудником є вірус, що має вигляд спіральки у трикутній серцевині. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, в наслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалювань, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. Джерелом інфекції є безпосередній носій ВІЛу.

ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами:

При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ-позитивними особами) для ін'єкцій;

При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині від носія вірусу;

Незахищений статевий контакт з інфікованим;

Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину груддю. Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується аж до 6 відсотків. Ці препарати доступні в Україні.

Варто зазначити, що Віл не передається:

Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий до відкритого середовища і гине поза організмом людини);

Через укуси комах;

Через домашніх тварин;

При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.;

При обіймах, рукостисканні, поцілунку.

Яка ж різниця між ВІЛ та СНІД?

ВІЛ означає Вірус Імунодефіциту Людини. Цей вірус є початковою стадією СНІДу. Іноді ВІЛ називають "вірусом СНІДу". Імунна система є частиною людського організму, що допомагає нам боротися з інфекціями і хворобами. Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців, і в організмі з'являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекції стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, що викликають різні захворювання і погіршують стан здоров'я людини. ВІЛ відносять до сімейства ретровірусів або "повільних" вірусів. Ослаблення імунної системи може тривати роками, і людина, заражена ВІЛ, може жити нормальним життям, перш ніж відбудеться погіршення її здоров'я. Виявити ВІЛ в організмі можна за допомогою спеціального аналізу крові приблизно через 3 місяці після зараження. Якщо як мінімум два різних спеціальних тести підтвердять наявність антитіл до ВІЛ у крові (дадуть позитивний результат), то це означає, що людина інфікована ВІЛ. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш ніж цей вірус призведе до СНІДу. СНІД означає Синдром Набутого Імунодефіциту, вірус проникає в організм людини і руйнує повністю його імунну систему. Слід запам’ятати що від СНІДу не помирають, помирають від захворювань, що супроводжують його.

Хочеться наголосити на одному – не забуваймо про те, що наше життя наче аркуш паперу, який ми постійно заповнюємо. Звичайно, кожний обирає свій шлях у житті, але ми повинні пам’ятати, що ніхто крім нас самих не захистить від СНІДу!

рекомендації...

РЕКОМЕНДАЦІЇ
для педагогів, батьків, медичних працівників по
виявленню ранніх ознак наркоманії серед
підлітків

Наркоманія - це захворювання, що виникає у разі систематичного вживання речовин, що включені до списку наркотиків, та проявляються психічною та фізичною залежністю від них.
В останні десятиріччя спостерігається швидке зростання наркоманії та її омолоджування. В коло споживачів наркотиків втягується досить відчутна кількість молоді та підлітків. Саме у підлітковому віці, як правило, вперше вживаються наркотичні речовини, тому дуже важливо вміти помітити та розрізнити ранні ознаки вживання наркотиків, коли проблема ще не набула хронічного характеру і значно легше піддається корекції.
Найпоіниреніншми наркотичними речовинами на Україні є:
1. Препарати коноплі (канабіоїди)
2. Препарати опію (опіати)
3. Психостимулятори (амфетаміни)
Найчастіші шляхи вживання наркотичних речовин :

• паління (гашиш, маріхуана, анаша, героїн та інші)
• внутрішньовенне     введення     наркотичних    речовин     (екстракт    з макової соломки "ширка", героїн, ефедрон та інші)
• вживання таблетованих форм (екстазі, первентін та ін.)
• вдихання (героїн, маріхуана, гашиш та ін.)

Ранні ознаки вживання наркотиків можуть бути різними, в залежності від того який наркотик в якій кількості та комбінації вживає підліток.
В залежності від того, в якому стані перебуває підліток (сп'яніння, вихід з нього, або в перерві між прийомами наркотиків), ранні ознаки вживання наркотичних речовин можуть відрізнятися. Ці стани характеризуються наступними ознаками:
Сп'яніння після вживання канабіоїдів (маріхуана, гашиш або сленгові назви - план, дози, травка, дурь та ін.)

Гашишне сп'яніння:
Через 5 - 15 хв. після паління виникає відчуття піднесеного настрою та приливу сил, сильний голод і спрага. Психічний стан при сп'янінні коливається від немотивованої веселості, сміху, розгальмованості до тривоги, страху, агресивності. Зіниці у стані сп'яніння розширені, воші блищать, шкіра бліда, сухі губи. Відмічаються м'язові подригування, можуть виникнути галюцинації. Закінчується сп'яніння тяжким сном, слабкістю, апатією (байдужістю).
Фізіологічні ефекти маріхуани: - прискорений пульс, серцебиття, підвищення кров'яного тиску, порушення духової функції, різкі коливання температури тіла, біль голови, нудота, відчуття голоду.

В перервах між прийомами цих наркотичних засобів на перших станах ніяких суттєвих змін у поведінці підлітків не відмічається. Через декілька місяців (1-2) після регулярного (щоденного) вживання канабіоїдів можуть виникнути такі ознаки: - псується або безпідставно змінюється настрій, безсилля змінюється дратівливістю, агресивністю, порушується сон ( сонливість вдень ), з'являється головний біль, озноб, пітливість шкіри, тремор, підвищується артеріальний тиск.
Сп'яніння, викликане вживанням опіатів ( екстракт з макової соломки, героїн та ін.):
Після прийому наркотику виникає ейфорія (підвищення настрою), приємне почуття комфорту та розслаблення, зіниці різко звужені, обличчя та шия червоніють, з'являється свербіння шкіри (переважно обличчя). Під час сп'яніння підлітки малорухомі, шукають усамітнення та спокою.
При необхідності підлітки можуть легко приховувати усі ознаки сп'яніння, окрім різко звужених зіниць ("булавкова голівка") та різко блідої шкіри.
При виході з стану опійного сп'яніння зіниці розширені, може виникнути нудота, рвота, біль у різних частинах тіла, підвищена температура тіла, зростання частоти серцевих скорочень, коливання артеріального тиску, безсоння, виділення з носа. Психічний стан характеризується дратівливістю, злостивістю, нестійкістю настрою.
Залежність від опіатів виникає дуже швидко, особливо при внутрішньовенному шляху введення. В зв'язку зі швидким виникненням залежності підліток часто намагається піти з дому, незважаючи на заборонення батьків. Часто штучно провокує конфліктні ситуації, щоб скористатися ними і піти з дому.
Сп'яніння, що викликане вживанням психостимуляторів (амфета+мінів -екстазі, перветин, ефедрон).
При цьому виді сп'яніння підвищується фізична активність, виникає ейфорія, почуття "невагомості", увага швидко відволікається, посилюється статевий потяг, з'являється відсутність бажання спати, розширюються зіниці, з'являється м'язовий тремор, обличчя бліде, артеріальний тиск підвищений.
Вихід з амфетамінного сп'яніння супроводжується безсиллям, болем у різних частинах тіла, тривалим важким сном, підвищеним апетитом, тахікардією, похмурим настроєм зі злостивістю і агресивністю. В перервах між вживанням наркотиків цієї групи поведінка підлітків схожа на поведінку при вживанні опіатів.
Ранніми ознаками вживання наркотичних речовин, незалежно від виду наркотичної  речовини,  можуть  бути  наступні  зміни  у поведінці, характері та фізіології підлітків: -   безпідставне зникнення підлітків з дому на досить тривалий час;

• -   пропуски занять у школі, зниження успішності у навчанні;
• різкі зміни у поведінці підлітків (необгрунтована агресивність, злобність, замкнутість, зміна кола друзів, неохайність), що не були властивими раніше;

• поява брехливості, відчуженості;
• виникнення боргів у підлітків (позичання грошей);
• зникнення цінних речей та грошей з дому, крадіжки;
• зникнення зацікавленості до навчання, праці, захоплень, телебачення;
• зникнення з дому або поява у підлітка таких хімічних речовин як: оцет, питна сода, перманганат калію, йод, ацетон та інші розчинники, флакони з невідомими рідинами, таблетки незрозумілого походження;
• знаходження у підлітків шприців, голок, гумових джгутів, порошків, невідомих наркотичних речовин;
• -   поява в лексиконі підлітків нових жаргонних слів: "баян", "машина" -
• шприц; "колеса " - таблетки; "драп", "план", "дурь", "ширка" -назви
• наркотичних речовин; та ін.;
• наявність у підлітків слідів від ін'єкцій у будь-яких частинах тіла, особливо на передпліччі та в паховій ділянці;
• розлади сну (безсоння або надзвичайно тривалий сон, сон вдень, важке пробудження та засинання, тяжкий сон уночі);
• розлади апетиту (різке підвищення апетиту або відсутність, прийом значної кількості солодощів, поява надзвичайної спраги);
• коливання розміру зіниць (зіниці різко розширені або звужені до булавкової головки) та кольору шкіри (різко бліда, сірувата).

Наявність в підлітків однієї або декількох з вищевказаних ознак не дає
підстав для ствердження того, що підліток вживає наркотики, однак це повинно спонукати батьків, вчителів та близьких підлітка звернутись за консультацією до фахівців.
Телефон довіри при Золочівському районному центрі соціальних служб для молоді: - 4 - 24 - 55 .
В центрі вам нададуть безкоштовно анонімну консультацію психолога. Якщо ж ви впевнені, що дитина вживає наркотичні засоби - негайно звертайтесь за допомогою в медичний заклад.

Пам'ятайте!

Чим швидше розпочати лікування хворої дитини тим вищі шанси позбути її цієї недуги.

поради...

ПОРАДИ ЩОДО ВСТАНОВЛЕННЯ ДОВІРИ МІЖ ПІДЛІТКОМ, ЩО ОПИНИВСЯ У КРИЗОВІЙ СИТУАЦІЇ, І ПЕДАГОГАМИ

1. Уважно вислуховуйте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і ви готові зрозуміти і прийняти його. Не перебивайте. Не показуйте свого страху. Відносьтесь до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Постарайтесь переконати, що даний стан (проблеми) тимчасові і швидко пройдуть. Проявіть співчуття і покажіть, що ви поділяєте і розумієте його почуття.

3. Поцікавтесь, що найбільше в даний час турбує підлітка.

4. Впевнено опікуйтесь підлітком. Саме це допоможе йому повірити у власні сили.

5. Використовуйте слова, речення, які сприятимуть встановленню контакту: розумію, звичайно, відчуваю, хочу допомогти.

6. В розмові з підлітком дайте зрозуміти йому, що він необхідний іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, хоче мати позитивну оцінку своєї діяльності.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти і викликати довіру в нього.

8. Звертайтесь за допомогою, консультацією до спеціаліста, якщо щось насторожило вас у поведінці підлітка.

Адаптація...

         Рекомендації класному керівнику та вчителям, які працюють у 5 класі, щодо поліпшення психологічного стану учнів під час адаптації

1. Необхідно узгодити вимоги всіх учителів–предметників.
2. Приділити особливу увагу організації навчального процесу:

- готовність до уроку (наявність необхідного матеріалу, порядок на робочому місці та ін..);

- правильність оформлення зошитів, різних видів робіт, вимоги щодо ведення щоденника;

3. Урок закінчується по дзвонику, не затримуємо дітей.
4. Запис домашнього завдання не залишаємо на кінець уроку – його треба прокоментувати, надати інструкції по оформленню. Пам’ятайте: домашнє завдання повинно приносити задоволення учню, стимулювати його успіхи. Не перенавантажуйте дітей завданням диференцуйте їх.
5. Кожен вчитель повинен пам’ятати, що на уроці у 5му класі треба частіше змінювати види діяльності, повинні проводитись фізкультхвилинки.
6. Нові види навчальної діяльності повинні супроводжуватись чіткими інструкціями.
7. Учні повинні знати свої права та обов’язки, правила поведінки у кабінетах та коридорах, правила техніки безпеки та чергування.
8. Завдання класного керівника та вчителів на поточний період – володіти даними про труднощі у засвоєнні навчального матеріалу та розладах у поведінці учнів 5го класу, щоб своєчасно надати допомогу.

Педагогам...

Рекомендації педагогам для роботи з гіперактивними дітьми

1. Ознайомтесь з інформацією про природу і виявленнях гіперактивності, зверніть увагу на особливості цих проявів під час перебування дитини в школі.
   
2. Разом з дитиною і  її батьками зверніться за допомогою до шкільного психолога або психолога консультанта.
   
3. Разом з психологом допомагайте дитині адаптуватися в умовах школи і в класному колективі – формуйте навички роботи в школі і в класному колективі – формуйте навички роботив школі, навчайте необхіднимсоціальним нормам і навичкам спілкування.
   
4. Для покращення навчальної роботи дитини введіть знайому систему  засоби – графіки, списки, годинниуи з дзвоником, плани навчань у виглядіпіктограм.
   
5. В класі бажано мати мінімальну кількість  відвлікаючих  предметів (картини, стенди). Розклад уроків повинен бути  постійним, так як діти з гіперактивністю часто забуваютиь його.
   
6. Міняйте режим урока – робіть хвилинки актинвого відпочинку з легкими фізичними вправами і релаксацією.
   
7. Забезпечте гіперактивну дитину можливістю швдкого звернення за допомогою в випадках затруднення, оптимальне місце для  таакої дитини – в центрі класса, навпроти дошки. Вона повинна знаходитись перед очима вчителя.
   
8. Виконуючи завдання гіперактивні діти часто не розуміють, що і як вони роблять. Не чекайте доки діялбність дитини  стане  хаотичною, вчасно допоможіть їй вірно  організувати роботу.
   
9. Направляйте  зайву енергію гіперактивних дітей в корисну  роботу – під час урока попрохайте її вимити дошку, зібрати зошити і т.д…
   
10. Робота   з гіперактивними дітьми повинна будуватися індивідуально. Давйте завдання в співвідношенні з робочим темпом і здібностями учня.
    
11. На один відрізок  часу – одне завдання. Якщо – одне завдання велике, пропонуйте у вигляді послідовниц частин.
    
12. Забезпечте для гіперактивної дитини умови у яких він буде більш зібраним. Наприклад: через 15 хвилин інтервали дозволяйте йому піднятися і походити по класу. Деякі гіператктивні діти краще концентрують увагу, вдіваючи навушники.
    
13. Дотримуйтесь позитивної моделі поведінки. Не соромтеся хвалити дитину. Відмінну поведінку та успіхи у навчанні нагороджуйте.
    
14. Запамятайте! Ваш спокій – найкращий зразок для дитини!
    

 

 

Як подолати агресію 

Агресія - це не емоція сама по собі. Це наслідок іншої емоції - так званої фрустрації (роздратування), яка є базовою. Людина відчуває роздратування, коли щось не працює, виглядає або йде не так, як йому хотілося б. Ще навіть не усвідомлюючи причини свого роздратування, людина вже готовий до атаки. Напасти, накинутися з докорами, обрушитися з обвинуваченнями, вилити злість - ось що робить агресор в стані фрустрації. При цьому його не хвилює, на кого спрямована його агресія, це може бути зовсім стороння людина або, навпаки, близький, але підвернувся під гарячу руку. Що робити? Як відповісти агресії?

Інструкція

1. Витримайте невелику паузу після агресивного нападу. Просто присутніми поруч з агресором і тримаєте ситуацію під контролем. Буває достатньо кількох секунд, щоб адекватно оцінити те, що трапилося і обдумати гідну відповідь, а також своє подальше поводження. стало набагато менше.
2. Не відповідайте агресією на агресію, на образу образою. І справа навіть не в тому, що негоже опускатися до рівня агресора, просто ви ризикуєте не вийти з цієї словесної суперечки переможцем, тому що, швидше за все, у вашого нестриманого опонента досвід нападника набагато багатше вашого.
3. Спробуйте погоджуватися з агресором у всьому, у чому він вас звинувачує. Більш того, всі його випади приймайте як добрі поради. Кивайте, підтакує. Зазвичай це бентежить хама, і він зменшує оберти. Використовуйте важливий тон. Нападник скоро помітить, що ви не подібні до нього, не кричіть у відповідь і не бризкаючи слиною, його запал швидко пройде.
4. Придивіться - а не енергетичний вампір чи перед вами? Цим тільки дай довести людину до сказу, відповідних криків, сліз і ридань. Вони, власне, цього і чекають. Це для них - перемога. Адже при роздратуванні, плачі і зойках ваші енергетичні канали відкриваються, і тоді агресор спокійно викачує по них з вас цілющу енергію. Ви, зрештою, знемагаєте від сліз і несправедливості, спрямованої на вас, а вампір в цей час вже безтурботний і насолоджується життям. Висновок: не дозволяйте доводити себе до істерик і роздратування.
5. Не питайте у агресора в обуренні: «За яким правом ти кричиш на мене? Та як ти смієш?! »Не чекайте, що він почує ваші відозви, ні, він весь у своїх емоціях. Дістати його звідти подібними зверненнями неможливо. Поставте запитання по-іншому: «Чим ти засмучений? Щось не так? Давай-но розберемося разом ». Сфокусуйте свою увагу не на поведінці нападника, а на його стані фрустрації, тобто на причини його роздратування.
6. Не бійтеся агресора. Як правило, він тільки на вигляд страшний. Згадайте поведінка собак. Та, яка голосно і злобно гавкає, ніколи не вкусить. А якщо і вкусить, то тільки в тому випадку, якщо відчуває або бачить ваш страх і беззахисність. Люди, по суті, ті ж тварини, особливо в стані агресії. Проганяйте з вашого обличчя вираз покори та страху, не трусіть, не тремтіть, продемонструйте спокій і навіть нудьгу. Нападник швидко знітиться. Ну, або направить свою агресію в інше русло (кине тарілку, порве газету, пнеться двері - розрядиться) і незабаром вщухне.
7. Підіть з місця конфлікту. Покиньте агресора. Чи не картинно, не театрально, не ляскаючи дверима, а просто, по-англійськи, тобто мовчки і не будуючи з себе ображену доброчесність. Зазвичай агресори відхідливі. Ваші подальші дії залежать від вашого рішення - зробити вигляд, що нічого не сталося (тоді чекайте повторення подібних ексцесів), або запропонувати сісти рядком та поговорити ладком, тобто спокійно обговорити проблему.

 

Батькам...

Шкільні конфлікти: позиція батьків

Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?

Коріння шкільних конфліктів - в сім'ї

Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агресивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?

Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.

Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома. Якщо вам вдасться зрозуміти, яка домашня ситуація може травмувати дитину, і по можливості змінити її, то конфлікти в школі припиняться.

Втручання батьків 

Чи варто йти в школу? Звичайно, варто. У будь-якому випадку важливо з'ясувати, що відбувається, вислухати різні точки зору і по можливості захистити дитину. Пам'ятайте, що коли ми йдемо в школу, то нам складно зберігати нейтральну позицію. Адже ми колись були учнями, і тому фігура вчителя часто сприймається нами неадекватно. Однак ваша задача розібратися з тим, що відбувається в школі. Важливо дізнатися позицію школярів, замішаних у конфлікті, і позицію вчителя, можливо, позицію шкільного психолога. Це допоможе вам скласти найбільш адекватну картину того, що відбувається.

Якщо ви помічаєте, що ваша дитина розповідає вам про проблему зовсім не так, як говорять про це інші діти і вчителі, не поспішайте звинувачувати когось у брехні, цілком імовірно, що кожен з учасників конфлікту бачить ситуацію по-своєму. Немає сенсу виводити когось на чисту воду.

Як правильно допомагати

Розмовляючи зі своєю дитиною, пам'ятайте, що ваші рекомендації про те, як треба чинити в тій чи іншій ситуації, дитина не зможе використовувати, тому що в ситуації конфлікту ми діємо так, як відчуваємо. Тому набагато корисніше поговорити про почуття дитини. Якщо вчинки ми схильні розцінювати як правильні чи неправильні, то почуття не можуть бути неправильними. Почуття - це те, що ми в даний момент переживаємо, це наша реальність, наше буття. Тому якщо ви зможете розділити з дитиною її почуття, то ви дуже їй допоможете, вона відчує, що ви її розумієте, отримає вашу підтримку, а отже, у неї з'явиться ресурс на те, щоб справлятися з подібними ситуаціями.

Дітям також допомагає, коли ми, дорослі, ділимося з ними своїми дитячими труднощами. Якщо ви розповісте, що у вас у школі був теж якийсь конфлікт або складності у взаєминах, то це допоможе дитині відчути, що вона не одна така «неправильна», що конфліктні ситуації трапляються і з іншими дітьми і навіть з її батьками. Те, що ви пройшли через це, дасть дитині впевненість у тому, що і вона впорається з цією непростою ситуацією.

Важливо пам'ятати, що досвід вирішення конфліктів дуже корисний і в майбутньому обов'язково стане в нагоді вашій дитині. Тому немає сенсу берегти дітей від конфліктів, важливіше навчити їх вирішувати ці конфлікти.