ПОПЕРЕДЖЕННЯ НАСИЛЬСТВА СЕРЕД ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ

                

Види соціальної профілактики насильства

Визначають такі основні види соціальної профілактики насильства у молодіжному середовищі: первинна, вторинна та третинна. Кожний з видів профілактики має свої особливості.
До первинної соціальної профілактики насильства відноситься формування активного стилю життя, який забезпечує реалізацію прав, задоволення потреб та інтересів особистості. Профілактична робота тут носить інформаційний характер, оскільки спрямована на формування в особистості неприйняття та категоричну відмову від маніпуляції.
Первинна соціальна профілактика насильства серед дітей та учнівської молоді може бути проведена шляхом включення цієї проблеми в плани виховної роботи навчальних закладів як компонент профілактики негативних явищ в учнівському середовищі (проведення тематичних класних годин).
Вторинна соціальна профілактика насильства є груповою. Метою цього виду профілактики є зміна ризикованої малоадаптивної поведінки на адаптивну. У результаті цієї профілактики передбачається зміна ставлення особистості до себе та оточуючих, навчання навичкам поведінки в ситуаціях, які можуть призвести до насильства.
Вторинна соціальна профілактика насильства може проводитися шляхом розроблення та проведення тренінгів для дітей підліткового віку та учнівської молоді з проблем насильства.
Третинна соціальна профілактика спрямована на інтегрування в соціальне середовище осіб, які потерпіли від насильства. Третинна профілактика передбачає виявлення причин та особливостей поведінки молодої особи, які призвели до виникнення проблеми. Тобто, як бачимо, цей вид профілактики проводиться на особистісному рівні. Важливо, щоб цю роботу вів фахівець психологічної служби школи.

Просвітницька робота серед учнів

Одним із найважливіших напрямів профілактичної діяльності, спрямованої на протидію насильству в умовах навчального закладу, є просвітницька робота серед дітей та учнівської молоді.
Просвітницьку роботу проводять, як правило, фахівці психологічної служби навчального закладу (практичні психологи, соціальні педагоги) у взаємодії з адміністрацією та класними керівниками учнівських колективів.
Фахівці визначають такі основні форми просвітницької роботи щодо попередження насильства:
— лекційна робота;
— організація конкурсів, фестивалів, акцій;
— організація клубів з правових знань;
— лекторії (кіно, відео) правових знань;
— організація на базі навчального закладу консультативних пунктів, де всі учасники навчально-виховного процесу можуть отримати консультації практичного психолога, соціального педагога, юриста, де можна провести зустрічі з працівниками правоохоронних органів.
Слід зауважити, робота з роз’яснення та вивчення чинного законодавства, міжнародних актів проводиться з урахуванням вікових, індивідуальних особливостей дітей та учнівської молоді.
Колективні форми й методи навчально-виховної роботи (міні-лекції, бесіди, диспути, усні журнали, кінолекторії та ін.) охоплюють одночасно велику кількість підлітків та молоді, сприяють створенню їхнього позитивного настрою.
Проведення профілактичних заходів щодо насильства серед дітей та учнівської молоді сприяє формуванню правосвідомості та правової поведінки учнів, відповідальності за своє життя, розвиває активність, самостійність, творчість, створює умови для самореалізації особистості учня.

Напрями діяльності з дітьми з проявами агресивної поведінки

На думку фахівців, у роботі з дітьми з проявами агресивної поведінки педагогічну діяльність треба спрямовувати на:
— корекцію взаємовідносин з оточуючими;
— подолання егоцентризму (характерної риси агресорів);
— розвиток стійкого і виразного інтересу до якого-небудь виду діяльності;
— виховання вольових рис характеру (уміння доводити справу до кінця, досягати поставленої мети, уміння стримувати себе, зокрема в конфліктній ситуації);
— тренування уваги, спокою, терпіння (рекомендовано в таких випадках: конструювання, моделювання, випалювання, різьба по дереву, витинання, вишивання).
Не слід дітям із вираженою агресивністю доручати керівництво однолітками чи молодшими дітьми — це може спровокувати прояви жорстокості. Так званих агресорів треба вчити аналізувати свої почуття і почуття інших людей, також вчити з розумінням ставитися до індивідуальних відмінностей у різних людей, вчити справлятися з міжособистісними проблемами цивілізованим шляхом.

Профілактична робота з педагогічним колективом

Одночасно робота з профілактики насильства повинна проводитися з педагогічними працівниками та батьківською громадськістю.
Для роботи з педагогічним колективом практичним психологам навчального закладу необхідно брати участь у роботі тематичних педагогічних нарад, на яких робити повідомлення про інноваційні технології навчально-виховного процесу, інтегруванняв педагогічну практику останніх досягнень педагогіки та психології з питань навчання та виховання учнів різних вікових категорій, проводити психологічний супровід молодих вчителів, а також роботу з профілактики емоційного вигорання.

Профілактична робота з батьківською громадськістю

Серед форм насильства, які трапляються у навчальних закладах, переважають такі:
— образи, приниження, використання образливих прізвиськ, бойкот;
— побиття, копняки, запотиличники, неприємні дотики до тіла;
— псування майна іншої особи,
— позбавлення їжі та грошей.

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей

Робота з батьківською громадськістю передбачає використання як просвітницьких форм і методів роботи, так і практичних занять. Розглянемо основні форми роботи з батьками.
1. Батьківські збори — робота з колективом батьків. Це форма організації спільної діяльності батьків, учителів, практичного психолога та соціального педагога, яка передбачає їх спілкування щоб, обговорити актуальні питання навчання і виховання, ухвалення рішень.
2. Консультації — форма роботи з батьками, яка передбачає надання фахівцями психологічної служби допомоги батькам з різних проблем родинного виховання.
3. Педагогічний консиліум — форма спілкування учнів, учителів, фахівців психологічної служби навчального закладу та батьків, метою якої є: цілісне, різнобічне вивчення особистості учня, вироблення єдиної педагогічної позиції; визначення головних напрямів удосконалення виховного процесу зусиллями вчителів, батьків, самого учня; тренінги спілкування, методики оволодіння аутотренінгом.
4. Лекція — послідовний монологічний виклад узагальнених знань. Види лекцій: лекція-інструктаж, лекція-показ, лекція-репортаж, науково-популярна.
5. Семінар — активна форма просвіти батьків. Передбачає попередню самостійну роботу батьків і вчителів з вивчення літератури, підготовка виступів, доповідей, тез, запитань. Практичний психолог заздалегідь оголошує тему семінару; після виступів здійснюється обмін думками.

Механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу
у разі виявлення випадку жорстокого поводження дітей

Найчастіше насильство до дітей чинять:
— інші діти (95%), батьки (68%) та дорослі, які працюють із дітьми (39%);
— від 24% до 37% дітей зазнають насильства вдома, на вулиці, у школі.
Частота випадків насильства варіює від практично щоденного до декількох разів на місяць

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської Київської та Черкаської областей

За дотримання законодавства щодо захисту прав неповнолітніх у навчальному закладі відповідальність несе керівник навчального закладу. Тому в кожному навчальному закладі повинно бути проведено оцінювання службових приміщень (роздягальні, душові кабінки, туалетні кімнати) та шкільного подвір’я на предмет небезпеки (Тобто переглянути, у яких з них діти та підлітки можуть бути ізольованими та травмованими.)
З метою профілактики випадків насильства необхідно посилити контроль за чергуванням вчителів на перервах. Адже учні всіх вікових категорій не повинні залишатися без нагляду дорослих.
Варто також розробити внутрішньо-шкільний механізм взаємодії учасників навчально-виховного процесу з виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми та реагування на них. Нижче ми пропонуємо алгоритм дій працівників навчального закладу освіти (розроблено С. Буровим — експертом з прав людини) у разі виявлення факту насильства над дитиною.

Алгоритм дій працівника навчального закладу
у разі виявлення випадку насильства над дитиною

1. У випадках, коли ви маєте підозри жорстокого поводження з дитиною або є реальна загроза його вчинення (удома, з боку однолітків, інших працівників навчального закладу або інших осіб), ваші дії:
Повідомити про це в усній чи письмовій формі адміністрацію навчального закладу.
Самостійно письмово повідомити про це територіальний підрозділ служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
Самостійно повідомити про виявлений факт жорстокого поводження з дитиною кримінальну міліцію у справах дітей або будь-якого працівника органів внутрішніх справ.
2. У випадках, коли до вас звернулася дитина з усною скаргою щодо жорстокого поводження з нею, ваші дії:
Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до адміністрації навчального закладу;
Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до територіального підрозділу служби у справах дітей;
Оформити звернення дитини у письмовій формі та передати його до органів внутрішніх справ;
Повідомити про це в усній чи письмовій формі від свого імені вказані (перераховані) вище органи.
3. У випадках, коли ви стали свідком жорстокого поводження з дитиною, ваші дії:
Якомога швидше повідомити про цей факт адміністрацію навчального закладу;
Одночасно повідомити територіальний підрозділ служби у справах дітей та міліцію.

Дії адміністрації навчального закладу
у разі отримання повідомлення
про жорстоке поводження з дитиною

Ствердно відповіли про те, що зазнають насильства в школі
— 65% дівчат та 50% хлопців у віці 9-11 років;
— 84% дівчат та 70% хлопців у віці 12-14 років;
— 56% дівчат та 51% хлопців у віці 15-16 років.

За результатами дослідження, проведеного Всеукраїнською громадською організацією Жіночий консорціум України у навчальних закладах Вінницької, Кіровоградської, Київської та Черкаської областей

У разі звернення дитини, її батьків (осіб, які їх замінюють) або працівника навчального закладу до представника адміністрації навчального закладу щодо жорстокого поводження з нею адміністратор зобов’язаний, якщо звернення (повідомлення) усне, оформити це повідомлення письмово, зазначивши, від кого та коли (дата, час) воно отримано. Звернення має бути оформлене належним чином, відповідно до вимог Закону України «Про звернення громадян» (має бути зазначено прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання; письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Необхідно терміново (протягом однієї доби) передати цей документ до територіального підрозділу Служби у справах дітей за місцем проживання дитини.
Служба у справах дітей має належним чином зареєструвати це повідомлення відповідно до вимог законодавства України.

Чого не слід робити

За жодних умов не треба замовчувати виявлені факти жорстокого поводження з дитиною або реальної загрози вчинення насильства над нею. По-перше, нехтування проблемою призводить до погіршення ситуації та може вилитися в набагато гірші наслідки. По-друге, навчальний заклад несе відповідальність за дотримання норм законодавства щодо захисту прав дитини, а тому керівник навчального закладу може притягнути педагогічних працівників у зв’язку з порушенням правових норм навчально-виховного процесу до дисциплінарної відповідальності.
Також не слід намагатися самотужки вирішити проблему. Це може призвести до порушення законодавства та може бути небезпечним. Далі справа є компетенцією установ, організацій і посадових осіб, до яких було передано звернення чи повідомлення.
Законодавством передбачено інформування заявника (особи, яка здійснила повідомлення або звернення), а також у самому зверненні може бути зазначено, що заявник бажає бути поінформованим про подальший перебіг справи, бути присутнім під час розгляду звернення).

Рекомендації щодо організації роботи
з попередження насильства серед неповнолітніх

У навчальному закладі необхідно розробити план дій з профілактики насильства серед неповнолітніх та запровадити систему постійного відслідковування випадків насильства серед дітей та учнівської молоді, виявлення дітей-агресорів.
Фахівці психологічної служби повинні організувати системну роботу з вторинного та третинного видів профілактики з дітьми, що мають схильність до насильства. За необхідності залучати до цієї роботи фахівців Служби у справах дітей та правоохоронних органів.
Важливо не залишати поза увагою батьків таких дітей. Також потрібна робота з класними колективами, яка має плануватися і реалізовуватися згідно із загальною програмою надання соціально— педагогічної та психологічної допомоги дитині-агресору та дітям, які постраждали від його дій.
Робота психологічної служби навчального закладу з попередження насильства серед дітей та учнівської молоді повинна бути спрямована на
— проведення заходів з профілактики негативних звичок, жорстокої та протиправної поведінки серед неповнолітніх;
— здійснення, спільно з центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, соціального інспектування сімей, у яких батьки схильні до недбалого ставлення до дітей;
— створення на базі навчальних закладів консультативних пунктів для учнів, батьків та вчителів, де можна отримати консультацію психолога, соціального педагога та юриста;
— проведення групових тренінгів та індивідуальної роботи з молоддю у наданні допомоги для вирішення особистих проблем;
— наповнення змістом з урахуванням останніх досягнень у педагогіці та психології просвітницької роботи (проведення виховних годин), спрямованої на корекцію та розвиток ціннісних орієнтацій учнів;
— активніше залучення батьків до профілактичної роботи з дітьми. Через батьків можна доносити до дітей інформацію про загальні способи попередження ситуацій насильства та наявні форми допомоги, яку дитина може отримати на базі школи. Це особливо стосується дітей молодшого віку;
Не слід дітям із вираженою агресивністю доручати керівництво однолітками чи молодшими дітьми — це може спровокувати прояви жорстокості.
— надання більшої уваги статеворольовому вихованню дітей, зокрема через вираження особистісних симпатій.
Однією з можливих форм роботи, спрямованої на профілактику насильства у навчальному закладі, може бути шкільна медіація — вирішення конфліктних ситуацій примиренням сторін через знаходження оптимального варіанта подолання проблеми, що задовольняє обидві сторони, за взаємного бажання сторін знайти вихід із ситуації.

Батькам...вчителям про Насильство в сім’ї

Поради щодо попередження насильства в сім’ї

Не дозволяйте себе принижувати
Результати досліджень показують, що більше ніж 93% жінок — жертв фізичного насильства, тривалий час дозволяли кривдити себе словами. Тобто спочатку жертва потерпає від психологічного насильства, а потім відбувається фізичне насильство.
Не дозволяйте себе ображати, принижувати з початку стосунків, не дозволяйте по відношенню до себе дій, які можуть привести до насильства.
Правильно оцінюйте ситуацію
Сімейні конфлікти здійснюються в замкнутому просторі будинку чи квартири, де немає можливості зовнішнього втручання. У разі загрози конфлікту треба вийти з дому — конфлікт на людях, як правило, стає менш напруженим.
Якщо виникає загроза конфлікту (і як наслідок — насильства), спробуйте запросити людину, яка зменшить напруження, — наприклад, родича. Але не слід використовувати в ролі громовідводу дітей. Бережіть їх нервову систему і не провокуйте насильства по відношенню до дітей.
Не провокуйте конфлікти
Статистика свідчить, що більш ніж 60% убивств і тяжких тілесних ушкоджень здійснюються на побутовому грунті, тобто є наслідком імпульсивних, а не спланованих дій.
Якщо відомо, що один із членів сім’ї негативно реагує на якісь дії (наприклад, уживання вами алкоголю, запізнення, контакти з певними особами та ін.), не провокуйте конфлікти і як наслідок — і потенційне насильство.
Якщо ж ви бажаєте примусити чоловіка ревнувати, злитися та інше — ви провокуєте негативне ставлення до вас, конфлікт і потенційне насильство.
Будьте особливо обережними з п’яними
Значну частину насильств по відношенню до жінок здійснюють п’яні чоловіки. Дуже часто у п’яному стані агресивними стають цілком неконфліктні люди. Якщо ви бачите, що чоловік перебуває у стані сп’яніння, не з’ясовуйте з ним стосунків, не реагуйте на його провокації та намагайтесь заспокоїти його, не робіть різких зауважень.
Якщо зупинити конфлікт не вдається, спробуйте залишити приміщення: вийдіть в іншу кімнату, до сусідів, на вулицю.
Існують загальні ознаки чоловіків,
схильних до насильства:
• агресивність по відношенню до дітей,
•агресивність по відношенню до домашніх тварин,
•впевненість у тому, що тільки чоловік «хазяїн у домі»,
•грубощі по відношенню до жінок,
•неусвідомлене ставлення до серйозності покарання за здійснення насильства,
•патологічні ревнощі,
•перекладання провини за свої дії на інших,
•погрози самогубства у випадку розриву відносин із жінкою.
Якщо випадки насильства вже мали місце
В такому випадку жінка має бути готова протистояти наступним актам насильства. Для цього слід:
•продумати дії на випадок повторного насильства,
•розказати про насильство тим, хто може допомогти,
•визначити місце, куди можна піти у випадку загрози насильства,
•домовитися із сусідами, щоб вони викликали міліцію, якщо почують крики з квартири,
•у безпечному, але доступному місці заховати документи, певну суму грошей, книжку з номерами телефонів, інші важливі папери, певний одяг та необхідні ліки,
•унеможливити доступ до інформації про місце перебування потерпілої,
•знищити всі можливості знайти потерпілу,
•визначити, що саме з цінних речей слід забрати з дому,
•заздалегідь знайти номери телефонів місцевих служб, які можуть надати необхідну підтримку.
Насильник повинен знати,
що обов’язково буде покараний
Чоловік, який потенційно може здійснити насильницькі дії, повинен знати, що він обов’язково буде покараний. Можна повісити на видному місці списки телефонів служб невідкладної допомоги: швидкої допомоги, міліції та ін. Серед номерів телефонів повинен бути телефон дільничного міліціонера чи інспектора кримінальної міліції у справах дітей, яким необхідно дзвонити в разі домашнього насильства.

Національна «гаряча лінія»
з питань запобігання насильству та захисту прав дітей
0 800 500 33 5 (безкоштовно),
386 (з мобільного МТС, «Київстар» безкоштовно).

1 грудня - Всесвітній день боротьби зі СНІДОМ.

 Що ви знаєте про ВІЛ/СНІД?

Однією з найгостріших проблем сучасності, що переросла своє суто медичне та національне значення і набула ознак глобальності, є проблема поширення ВІЛ/СНІДу. СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), яке пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.

Синдром набутого імунодефіциту вперше було зафіксовано в США у 1983 році. Протягом двох місяців хворий помер. Насьогодні за одну добу у світі заражується цією хворобою чотириста тисяч чоловік. Збудником є вірус, що має вигляд спіральки у трикутній серцевині. Сам по собі СНІД не є смертельною хворобою, але функціонування його вірусу в організмі впливає на імунну систему так, що навіть проста нежить може призвести до смерті людини. ВІЛ руйнує Т-лімфоцити, і це призводить до втрати організмом захисних реакцій, в наслідок чого активізується так звана умовно-патогенна флора організму і різко підвищується ймовірність смертельних запалювань, уражень нервової системи, розвитку онкологічних захворювань. Джерелом інфекції є безпосередній носій ВІЛу.

ВІЛ передається від однієї людини до іншої такими способами:

При використанні нестерильних голок чи шприців (тих, котрі вже були у вживанні і заражені ВІЛ-позитивними особами) для ін'єкцій;

При переливанні інфікованої крові неінфікованій людині від носія вірусу;

Незахищений статевий контакт з інфікованим;

Від інфікованої матері до новонародженої дитини під час виношування плоду, при пологах чи годуючи дитину груддю. Якщо ВІЛ-інфікована жінка народжує дитину, ця дитина не обов'язково має бути носієм вірусу. При проведенні антиретровірусної терапії ризик передати вірус від матері до дитини знижується аж до 6 відсотків. Ці препарати доступні в Україні.

Варто зазначити, що Віл не передається:

Через чхання, кашель, при перебуванні в одному приміщенні з інфікованою людиною (вірус дуже нестійкий до відкритого середовища і гине поза організмом людини);

Через укуси комах;

Через домашніх тварин;

При використанні загального посуду (чашок, вилок, ложок), рушників, постільної білизни, телефону, унітазу, ванни, басейну, і т.д.;

При обіймах, рукостисканні, поцілунку.

Яка ж різниця між ВІЛ та СНІД?

ВІЛ означає Вірус Імунодефіциту Людини. Цей вірус є початковою стадією СНІДу. Іноді ВІЛ називають "вірусом СНІДу". Імунна система є частиною людського організму, що допомагає нам боротися з інфекціями і хворобами. Після того, як вірус попадає в організм людини, проходить близько трьох місяців, і в організмі з'являються антитіла до ВІЛ, які можна знайти за допомогою тестів. ВІЛ поступово послабляє імунну систему, опір організму інфекції стає настільки слабким, що в організм легко проникає цілий ряд інших інфекцій, що викликають різні захворювання і погіршують стан здоров'я людини. ВІЛ відносять до сімейства ретровірусів або "повільних" вірусів. Ослаблення імунної системи може тривати роками, і людина, заражена ВІЛ, може жити нормальним життям, перш ніж відбудеться погіршення її здоров'я. Виявити ВІЛ в організмі можна за допомогою спеціального аналізу крові приблизно через 3 місяці після зараження. Якщо як мінімум два різних спеціальних тести підтвердять наявність антитіл до ВІЛ у крові (дадуть позитивний результат), то це означає, що людина інфікована ВІЛ. Людина, заражена ВІЛ, може прожити довгі роки, перш ніж цей вірус призведе до СНІДу. СНІД означає Синдром Набутого Імунодефіциту, вірус проникає в організм людини і руйнує повністю його імунну систему. Слід запам’ятати що від СНІДу не помирають, помирають від захворювань, що супроводжують його.

Хочеться наголосити на одному – не забуваймо про те, що наше життя наче аркуш паперу, який ми постійно заповнюємо. Звичайно, кожний обирає свій шлях у житті, але ми повинні пам’ятати, що ніхто крім нас самих не захистить від СНІДу!